Матеріали категорії

Відвідувачі

Як простих українців хочуть банкрутами зробити...

Як українців хочуть зробити банкрутами...Питання запровадження в Україні процедури банкрутства фізичних осіб вже неодноразово обговорювалося не тільки громадськими інститутами, але й на рівні державних органів.

Так, протягом 2009-2010 років Парламентом розглядався, але не знайшов підтримки, законопроект Валерія Писаренка («Про внесення змін до деяких законів України щодо банкрутства фізичної особи, реєстр. № 4273). На даний час у Верховній Раді України зареєстровано проект закону Миколи Катеринчука («Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення порушення прав боржників та запровадження процедури банкрутства фізичної особи», реєстр. № 1145).

Одними із основних аргументів необхідності впровадження в Україні механізму банкрутства фізичних осіб є наявність аналогічних процедур у багатьох розвинутих країнах світу та відсутність в нашій країні ефективних процедур врегулювання проблемної заборгованості фізичних осіб перед банківськими установами. При цьому, як правило, наводиться позитивний досвід США, Німеччини, інших європейських країн.

Однак, приймаючи до уваги позитивний досвід високорозвинених країн, необхідно враховувати й національні особливості: існування тіньової економіки, неподолані явища неофіційних доходів, практики використання законодавства України для уникнення виконання зобов’язань за кредитними договорами. Нагадаю сумнозвісний приклад спроб впровадження в Харкові незаконного методу анулювання боргів фізичних осіб, які виникли з зобов’язань, не пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності, через використання Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Цей метод був широко розрекламований  Анатолієм Родзинським (гендиректор Консультаційного центру з питань банкрутства, м. Харків), який обіцяв фізособам-боржникам «швидке та недороге звільнення від боргів перед банками». І тільки одностайна позиція банків, вищих судових органів, а згодом і внесення змін до Закону про банкрутство (які унеможливили його використання для впровадження шахрайських схем з фізособами) – припинили цинічні махінації Родзинського і компанії. Подібними оборудками мали б зацікавитись правоохоронні органи, однак на даний час відсутня інформація про перевірку правомірності діяльності цього «спеціаліста з питань банкрутства».

Таким чином, розглядаючи питання про впровадження в Україні інституту банкрутства фізичних осіб, необхідно одночасно враховувати й  низку факторів, які мають вирішальну роль при прийнятті рішення про своєчасність впровадження Україною такої процедури.

Перш за все, це:
1. Значні додаткові витрати державного бюджету, зокрема на:
-    фінансування судової гілки влади. За підрахунками, для провадження справ з банкрутства фізичних осіб буде задіяний 171 штатний працівник суду, в тому числі суддів – 57; помічників суддів і секретарів судових засідань – 114 (за дослідженнями Центру комерційного права). Крім того, державі необхідно буде понести витрати на вирішення питання додаткових приміщень для організації роботи судового апарату, оргтехніки та ін.;
-     створення та забезпечення функціонування на державному рівні Реєстру фізичних осіб-банкрутів;
-    створення нового інституту адміністраторів (по аналогії з арбітражними керуючими в системі банкрутства юросіб), що потребує визначення регуляторного органу, організацію центрів навчання таких спеціалістів, їх сертифікацію, забезпечення контролю за їх діяльністю.

2. Вплив на банківську систему України:
- ризик фінансової дестабілізації - станом на 01.04.2013 обсяг простроченої заборгованості фізичних осіб перед банками складає майже 22 млрд. грн., що становить 14% від загального кредитного портфелю фізосіб, неповернення цих коштів у банківську систему призведе до низки негативних наслідків для банків;
- зменшення обсягів кредитування населення - із введенням процедури банкрутства фізичної особи для банківської системи суттєво збільшаться ризики здійснення активних операцій із такими позичальниками, що матиме наслідком встановлення більш жорстких вимог до них та підвищення вартості грошових ресурсів;
- зменшення інвестиційної привабливості банківського сектору України.

3. Наслідки для громадян у випадку впровадження процедури банкрутства фізичної особи:
- обмеження у доступі до кредитних ресурсів банківських установ внаслідок зростання їх вартості та встановлення більш жорстких умов отримання кредиту, в т.ч. щодо надання додаткової застави, поруки, тощо;
- введення на законодавчому рівні певного строку для погашення заборгованості по кредиту (за прикладом Німеччини), протягом якого банкрут не матиме права придбавати нерухомість, транспорт, робити інші значні покупки;
- введення ефективної, в короткі строки, з мінімальними затратами процедури реалізації всього майна банкрута (за винятком особистих речей) з ціллю максимального погашення вимог кредиторів. При цьому, законодавство країн, в яких застосовуються процедури банкрутства фізосіб, допускає виселення боржника в орендоване приміщення з метою продажу його нерухомості для погашення боргів;
- внесення інформації про особу до Реєстру фізичних осіб-банкрутів, що суттєво обмежить можливості цієї особи отримувати кредити, гарантії, виступати поручителем чи здійснювати інші значні фінансові операції.

4. Податкові неврегульованості.
Також необхідно враховувати, що списання заборгованості фізичних осіб з балансів банківських установ супроводжується, як правило, спорами з податковими органами, оскільки у податківців виникають питання щодо віднесення банками сум списаної заборгованості на витрати, зменшення оподатковуваного прибутку банківської установи, та відповідно зниження надходжень до держбюджету за цією статтею.
Крім того, існують непоодинокі приклади тлумачення податковими органами списання заборгованості фізичних осіб як прощення їм боргу, що покладає на банківські установи, як податкових агентів, необхідність сплати податку з доходів фізосіб з сум «прощеної» заборгованості.
Тому, без одночасного вирішення всіх супутніх податкових питань – розглядати доцільність впровадження інституту банкрутства фізичних осіб в Україні – недоречно.

5. Необхідність посилення відповідальності за фіктивне банкрутство і супутні злочини.
Крім того, необхідно враховувати і особливості національного менталітету, адже запровадження інституту банкрутства фізичних осіб в Україні може призвести до масових зловживань, не тільки зі сторони недобросовісних позичальників: обов’язково з’являться спеціалізовані фірми, що займатимуться фіктивним банкрутством фізичних осіб. Посиляться корупційні явища в судовій сфері.
Тому одночасно із введенням нових механізмів, необхідно передбачити та посилити кримінальну відповідальність за здійснення злочинів у цій сфері.

6. Детінізація доходів.
Ще одним аспектом, який має бути вирішений до впровадження механізмів банкрутства фізичних осіб – це детінізація доходів фізичних осіб. Адже не секрет, що в Україні не подолано явища зарплат «в конвертах», оформлення майна на третіх осіб, приховування інших доходів та неофіційного працевлаштування. За таких «сприятливих» для шахраїв умов процедура банкрутства буде масово використовуватись з метою ухилення від сплати кредитів, що  не тільки може призвести до колапсу кредитування та значних втрат банків, а й негативним чином відобразитися на добросовісному населенню країни.

Висновок: впровадження процедури банкрутства фізичних осіб в Україні неможливе без вирішення основних загальнодержавних проблем – забезпечення зростання економіки держави, подолання безробіття, детінізації доходів, підвищення рівня фінансової грамотності та відповідальності населення. При розробці такого закону необхідно врахувати позитивний та негативний як власний досвід, так і досвіди інших країн, вплив економічних, соціальних та правових факторів з метою прийняття найкращого варіанту саме для України.

 

http://pravda.if.ua/news-40389.html