Матеріали категорії

Відвідувачі

Куди вітер дме. Власникам вітряних станцій загрожує банкрутство

Вітрові електростанціїЯкщо розмір місцевої складової виробництва буде підвищений, вітроенергетика в Україні просто зникне
Розвиток вітроенергетики в Україні може зійти нанівець, якщо парламент прийме закон, яким обов‘язковий рівень локалізації виробництва підвищується до 50%. В нинішніх умовах, запевняють учасники ринку, практично неможливо досягти таких показників.

Законні підстави


За даними Української вітроенергетичної асоціації, сьогодні в Україні діє всього 11 вітрових електростанцій: 7 вітрових електростанцій знаходяться у Криму, ще 2 ВЕС  розташовані на території Донецької області, та по одній ВЕС в Херсонській та Миколаївській областях. 88,98 млн. кВтг електроенергії було вироблено у минулому році за допомогою вітру.

Згідно з законом «Про електроенергетику», для енергогенеруючого об‘єкта потужністю понад 2 МВт розмір «зеленого тарифу» становить 11,3 євроцента за 1 кВтг. Такий тариф було встановлено на період до 1 січня 2030 року. Обов‘язкова умова для продажу енергії за зеленим тарифом - мінімальний рівень локалізації у 30% (його ще називають - місцева складова - комплектуючі, сировина, роботи та послуги українського походження).

Однак автори законопроекту N10183 - народні депутати з фракції Партії регіонів – пропонують починаючи з 1 січня 2014 року збільшити місцеву складову до 50%.

Енергетики проти

Збільшення розміру місцевої складової в майбутньому може призвести до практично повної  зупинки реалізації практично всіх проектів будівництва в Україні ВЕС, впевнені учасники ринку. Втім, це стосується не тільки вітру - практично всі проекти відновлюваної енергетики в Україні опиняться під загрозою.

Глава Західно-Кримської ВЕС Лоїк Лерміньо дивується: якщо вітроенергетики не дотягнуть до зазначеного розміру складової з різних причин (через курсову різницю, затримок з надходженням обладнання і т.д.), то вони вже не зможуть претендувати на «зелений тариф». Таким чином, проект на який витрачено час і гроші, виявиться нерентабельним і не буде реалізований.

Пітер Джастін О‘Брайєн, член ради Європейсько-енергетичного агентства (ЄУЕА), акцентує увагу на тому, що так звана місцева складова суперечить принципам СОТ і обговорюваним з ЄС угодами про вільну торгівлю. «Міжнародні організації, що працюють на території України, також вважають що обмеження конкуренції на ринку, що розвивається - це неправильний вибір», - додає він.

Українське обладнання

Самі вітроенергетики впевнені, що забезпечення такого рівня локалізації неможливо, якщо не використовувати турбіни, вироблені на спільному українсько-німецькому підприємстві ТОВ Фурлендер Віндтехнолоджі, партнер якого - німецька компанія Fuhrlaender - недавно заявив про початок процедури банкрутства.

Днями Фурлендер Віндтехнолоджі (Краматорськ, Донецька обл.) Заявила про запуск виробництва вітрогенераторів мегаватного класу на базі Краматорського заводу важкого верстатобудування. Інвестори, серед яких називають українського бізнесмена Максима Єфімова, генерального директора ПАТ «Енергомашспецсталь» (власником підприємства є російський «Атоменергомаш», дивізіон держкорпорації «Росатом»), вклали в компанію 120 млн.грн.

На їхню думку, навіть якщо компанія буде працювати на повну потужність, то не зможе забезпечити ринок всім необхідним обладнанням. Крім того, стверджують учасники ринку, якщо компанія стане на ринку монополістом, то очевидно, може значно підвищити ціни.

Пітер Джастін О‘Брайєн вважає, що необхідно створити такий механізм місцевої складової, який не стане бар‘єром для залучення у сферу української вітроенергетики інвесторів та фінансових установ. Він упевнений, що частка робіт та місцевого обладнання не повинна бути більшою 30%, а механізми застосування повинні бути зрозумілими і прийнятними не тільки українським, а й міжнародним виробникам.

Вітроенергетики - не єдині, кого не влаштовує підхід держави до «зеленим тарифом». Раніше президент Віктор Янукович відмовив виробникам біогазу в спробі приєднається до програми пільгових тарифів (йдеться про законопроект N8028, який був відхилений і знятий з розгляду у лютому 2012 року). На думку глави держави, «зелений» тариф лише прикриє невигідність залучення інвестицій в цей напрямок. А представники галузі бачать у цьому рішенні вплив лобістів.

Тим часом відновлювальна енергетика залишається вельми перспективним бізнесом. У 2011 році відновлювальна енергетика за темпами розвитку випередила традиційні види енергетики в Україні. Загальна встановлена потужність електростанцій на поновлюваних джерелах енергії (ВДЕ) протягом минулого року зросла на 4% або на 221,1 МВт і до 1 січня 2012 року досягла 5773,8 МВт (включаючи великі ГЕС), тоді як встановлена потужність електростанцій на викопному паливі скоротилася на 72,1 МВт - до 47536,8 МВт.

Використання сонячної енергії набуло в Україні найбільш помітного поштовху у розвитку. Компанія Activ Solar - найбільший гравець на ринку відновлювальної енергетики - восени минулого року ввела в експлуатацію 80-мегаватний парк «Охотникове», а в грудні - 100-мегаватний парк «Перово».