Матеріали категорії

Відвідувачі

У Верховній Раді зареєстрований законопроект «Про саморегулювальні організації».
Документ покликаний врегулювати діяльність саморегулівних організацій, до складу яких увійдуть професійні арбітражні керуючі. Необхідність об’єднання арбітражних керуючих у професійні організації прописана у новій редакції Закону «Про банкрутство».    

Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Способи встановлення регулювання господарської чи професійної діяльності можна розділити на три групи:

1) Державне регулювання. Держава встановлює «правила гри» законами та підзаконними актами.

Такого способу регулювання цей проект не стосується.

2) Недержавне публічно-правове регулювання. Окремі спільноти фахівців в особі так званих «організацій професійного самоврядування» державою наділяються (їм делегуються) владними повноваженнями встановлювати правила, які є загальнообов’язковими для всіх членів професії. У кожній професії існує тільки одна організація професійного самоврядування, причому ніхто не може отримати доступ до професії інакше, як шляхом вступу до такої організації (тобто членство фахівців є обов’язковим). Приклади в Європі: організації професійного самоврядування нотаріусів, адвокатів, лікарів[1], приватних виконавців тощо.

Такого способу регулювання цей проект також не стосується, бо правила щодо діяльності кожної організації професійного самоврядування не можуть бути встановлені одним законом, а мають встановлюватись для кожної організації професійного самоврядування окремим відповідним законом[2].

3) Нарешті, існує приватне (добровільне) регулювання, тобто саморегулювання.

Саме йому і присвячений цей проект.

Саморегулювання полягає у тому, що члени тих чи інших неурядових організацій[3] встановлюють самі для себе певні підвищені (порівняно із законодавчими) вимоги до господарської чи професійної діяльності. Членство у таких саморегулювальних організаціях є абсолютно добровільним, а кількість саморегулювальних організацій у кожній професії не обмежується. Відтак кожний фахівець може обрати, в яку саме саморегулювальну організацію йому вступити (одну чи декілька), або не вступати до жодної. Головним стимулом фахівця для вступу в саморегулювальну організацію (із прийняттям на себе більш високих стандартів діяльності) є авторитетність такої організації, завдяки чому належність до членів організації створює у споживачів впевненість у високій якості послуг, викликає довіру.

У світі існує багато як національних (наприклад, асоціація таксистів в Англії), так і інтернаціональних (наприклад, Міжнародна факторингова організація) саморегулювальних організацій.

Зазначене добровільне саморегулювання, як не альтернатива, а доповнення до публічно-правового регулювання підприємництва, є потужним інструментом підвищення якості товарів і послуг, сприятиме розвитку економічної конкуренції, а також підвищенню конкурентоздатності економіки України. Цим і диктується необхідність прийняття проекту.

 

2. Цілі та завдання проекту акта

Цілями законопроекту є сприяння здійсненню та розвитку господарської діяльності, підвищення якості товарів, робіт та послуг, забезпечення ефективної взаємодії між суб’єктами, які здійснюють господарську діяльність, та органами державної влади.

Завданнями законопроекту є:

- розвиток взаємодії між суб\'єктами господарської діяльності у певній сфері господарювання;

- створення нових механізмів захисту прав та представництва законних інтересів суб’єктів господарської діяльності;

- підвищення відповідальності суб’єктів господарської та/або професійної діяльності;

- створення додаткового механізму захисту прав та законних інтересів споживачів;

- захист ринку від недобросовісних та некваліфікованих суб’єктів господарської та/або професійної діяльності.

 

3. Загальна характеристика та основні положення проекту акта

У розділі І проекту визначається, які суб’єкти можуть набувати статус саморегулювальної організації (ч.1 ст. 1). Оскільки українське законодавство не використовує поняття, аналогічне за змістом поняттю «неурядові організації», до таких суб’єктів віднесені ті непідприємницькі товариства, майно яких не підлягає розподілу між учасниками, у тому числі і у разі ліквідації. Тим самим з числа суб’єктів, які можуть набувати статус саморегулювальної організації, виключаються споживчі кооперативи, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку тощо. Визначення статусу саморегулювальної організації не надається у зв’язку з відсутністю жодної потреби: статус визначається правами та обов’язками саморегулювальної організації, які визначаються не тільки розділом ІІІ «Права та обов’язки саморегулювальних організацій», а й багатьма іншими нормами проекту, зокрема розділів ІV «Компенсаційний фонд саморегулювальної організації», V «Контроль саморегулювальної організації за здійсненням членами саморегулювальної організації господарської або професійної діяльності», та загалом, законом в цілому. У ст. 4 проекту йдеться про правила саморегулювальної організації, якими регулюються специфічні, притаманні саморегулювальним організаціям відносини щодо господарської або професійної діяльності членів саморегулювальної організації, діяльності спеціалізованих органів саморегулювальної організації, та відшкодування за рахунок компенсаційного фонду саморегулювальної організації збитків (якщо такий фонд створено). Розділ VІ присвячено державному контролю за саморегулювальними організаціями.

При цьому проект не містить зазначення ані конкретного органу, що повинен буде здійснювати реєстрацію (вживається формулювання «уповноважений орган виконавчої влади»), ані конкретних органів (або органу), що здійснюватимуть контроль за дотриманням саморегулювальними організаціями вимог законодавства (вживається формулювання «відповідний орган виконавчої влади»). Це не випадково, адже згідно із п.15 ч.1 ст.106 Конституції України Президент України утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем\'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Такі повноваження з необхідністю передбачають можливість визначати структуру та повноваження зазначених органів. Відтак зазначення у законі конкретного міністерства, іншого органу виконавчої влади, чи то пряме (наприклад, «Міністерство юстиції України»), чи то опосередковане (наприклад, «центральний орган виконавчої влади з питань …») не відповідає Конституції України. Наявність таких положень у законі обмежувало б конституційні повноваження Президента України та Прем\'єр-міністра України.

Проект не містить також правил про створення непідприємницького товариства, яке може набути статусу саморегулювальної організації, зміст його установчих документів, внутрішній устрій як юридичної особи, державну реєстрацію, порядок припинення тощо. Це не випадково, адже згідно з проектом саморегулювальна організація не є особливим різновидом непідприємницького товариства, натомість статус саморегулювальної організації може набути будь-яке непідприємницьке товариство, яке відповідає вимогам проекту (громадська організація, організація роботодавців тощо). Таке товариство може і втратити статус саморегулювальної організації (добровільно чи примусово), але це зовсім не тягне припинення непідприємницького товариства, яке продовжує існувати і діяти, як і до набуття такого статусу. Водночас проектом передбачено створення спеціалізованих органів, які здійснюють контроль за дотриманням членами саморегулювальної організації правил саморегулювальної організації, умов членства та розглядають справи про порушення у цій сфері. Ці органи не є органами управління у звичайному розумінні (тобто не є органами, що створюються для управління організацією як юридичною особою).

 

4.   Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Єдиний законодавчий акт, який би визначав загальні засади саморегулювання в Україні, відсутній. Таким актом буде запропонований проект у разі його прийняття як Закону.

Проектом пропонується внесення змін до Закону України «Про третейські суди» аби надати можливість створювати третейські суди при саморегулювальних організаціях.

Прийняття Закону не потребує змін до інших законодавчих актів України.

 

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація цього проекту Закону не потребуватиме додаткових матеріальних чи інших витрат із державного бюджету.

 

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проекту акта

Прийняття проекту Закону України «Про саморегулювальні організації» сприятиме створенню та діяльності в Україні саморегулювальних організацій, що в свою чергу забезпечить:

- підвищення якості товарів, робіт та послуг, які реалізуються суб’єктами господарської діяльності;

- підвищення рівня захисту та гарантованості прав споживачів;

- ефективну взаємодію між суб’єктами господарської діяльності в питаннях здійснення господарської та/або професійної діяльності;

- створення передумов для майбутнього наділення функціями публічно-правового управління організацій професійного самоврядування;

- зменшення державних витрат на регулювання господарської діяльності;

- більш ефективний та швидкий захист суб’єктів господарської та/або професійної діяльності від порушення їх прав органами державної влади.

 

Пояснювальна записка до проекту  

Закону України «Про саморегулювальні організації».

Народні депутати України Королевська Н.Ю., Катеринчук М.Д.

 

Переглянути текст законопроекту

 

Джерело:

http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=40953